ЕКСКУРСІЯ НА ПОЛЬСЬКУ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНУ ШАХТУ «ГВІДО»

Екскурсія на кам’яновугільну шахту «Гвідо» (Верхньосилезький кам’яновугільний басейн, м. Забже, Силезьке воєводство) відбулася під час робочої поїздки працівників Інституту до міста Забже для участі в Міжнародному туристичному форумі, присвяченому особливостям використання індустріальної спадщини в туристичній діяльності.

Шахта «Гвідо» була заснована в 1856 р. графом Гвідо Хенцклем фон Доннерсмарцком. У 1928 р. підприємство почало працювати в режимі дослідної шахти M-300, а в 1982 р. був відкритий музей-заповідник, траса якого вела через виробки і коридори підземелля протягом декількох сотень метрів.

Вже на поверхні біля шахти туристи зустрічаються з цікавими об’єктами – типовою білетною касою при шахті, де можна купити білет за всіма смаками туристів. Вартість екскурсії в залежності від складності, тривалості та довжини коливається на наші гроші від 50 до 90 гривень. Ще на поверхні в колишніх будівлях шахти туристи отримують каску, відвідують лавки, де продаються різні сувеніри про шахту, можуть побачити макети реальних робочих агрегатів, відвідати наземне кафе, ознайомитися з реальними гірничими механізмами, які виставлені на подвір’ї шахти. Перший об’єкт, який впадає в очі, копер, який побудований в 1931 році. Нині сталевий, а до 1888 року він був повністю дерев'яним.


Відвідувачів «Гвідо» опускають на глибину 320 метрів. Екскурсанти з'їжджають під землю зі швидкістю 4 м/с. Кабіна закріплена на сталевих канатах довжиною 980 м. Кліть 3-поверхова. Максимально вміщують 24 людини. Швидкість опускання не така висока як у діючих шахтах, але тим не менш спуск відбувається досить швидко і в досить цікавій обстановці, що і забезпечує незабутні враження при спуску в надра Землі.


Під землею туристів зустрічає справжній «Шльонський Гурнік» - екскурсовод, який упродовж 3-х годин водить відвідувачів по штольнях, в деяких з яких доводиться буквально лізти на карачках. Ствол шахти (перетин, діаметром 4 м), оснащений одним пристроєм – вихлопною машиною, виготовленою в Берліні в 1927 році, яка перевозить туристів на рівні 170 і 320 м під землею.


Під час екскурсії туристам показують частину підземних горизонтів – галерей, де місцями для відпочинку відвідувачів встановлені лавки. Особливо вражаючим є вигляд забою, де видобувалося кам’яне вугілля. В минулу робочу атмосферу туристів переносять розставлені повсюди різноманітні гірничі агрегати – конвеєри, вагонетки, знаряддя ручної праці, бурильні установки, електровози, компресори, автомобіль з рідким азотом і багато інших предметів. Для того, щоби туристи мали змогу відчути себе справжнім шахтарем під землею встановлені муляжі чоловіків-шахтарів, брудних від чорного вугільного пилу. Місцями по напрямку екскурсійного маршруту доводилося нагинатися, бути обережним аби не вдаритися головою. Одним словом елементи екстриму були присутні на багатьох ділянках шахти. Особливо яскраві враження у відвідувачів Особливо яскраві враження залишаються у туристів після катання у спеціально обладнаних вагонетках, якими колись транспортували шахтарів під землею.


На глибині 170 метрів знаходиться робоча їдальня, яка нині функціонує як банкетний зал, де проводяться весілля, концерти, ділові зустрічі. У широких підземних штольнях іноді проводять змагання – забіги на 1000 метрів.


Вся шахта перетворена на справжній музей під відкритим небом – скансен!


Екскурсія тривала одну годину. Закінчилася вечерею у банкетній залі. Повернення туристів з глибини 170 м відбулося тим же цікавим шляхом.


Відвідування даної шахти-музею дозволяє уявити як на перспективу можна переобладнати хоча б одну із закритих шахт Кривбасу на музей-скансен, подібний до польських музеїв.