Кривий Ріг. 04.04.2025.
День, коли місто застигло від болю.
Минув рік від тієї трагедії, яка назавжди змінила наше місто.
Ракета влучила не у військову ціль — вона влучила у життя. У вулицю, де звучав дитячий сміх. У майданчик, де гралися діти. У серце мирного району.
Того дня Кривий Ріг втратив 9 дітей і 12 дорослих.
Це не просто цифри. Це 21 історія. 21 світ. 21 незавершене життя.
Є біль, який не минає з часом.
Є рани, які не гояться роками.
І є пам’ять, яка стає частиною нас.
Сьогодні ми разом схиляємо голови у тиші.
Ми поруч із тими, хто втратив найдорожче.
Ми тримаємо одне одного — бо тільки так можемо вистояти.
Світла пам’ять невинним жертвам.
Світло їхніх життів назавжди залишиться з нами.
Пам’ять, яка болить. Пам’ять, яка об’єднує. Пам’ять, яка має жити.
І ця пам’ять має отримати своє місце у нашому місті —
тихе, гідне, наповнене світлом і сенсом.
Пам’ятаємо кожного. 🕯