У Кривому Розі розпочалася робота над проєктом «Інтегроване міське віднвлення в Україні / Just and Green Urban Recovery Accelerator (JGURA)», що впроваджується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) GmbH за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини та Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань. Проєкт разом з Кривим Рогом та 5-ма іншими пілотними містами України формує новий підхід до розвитку та відновлення міських територій під час війни та у післявоєнний період у сталий і збалансований спосіб на рівні мікрорайонів. Проєкт також спрямований на зміцнення національної системи відновлення міст та впровадження підходів, спрямованих на створення соціально справедливих, дружніх до клімату та життєздатних міст відповідно до порядку денного вступу до ЄС, керуючись Новою Лейпцизькою хартією та в дусі Нового європейського Баухаузу (NEB).
Перший установчий воркшоп з представниками Кривого Рогу відбувся 16-17 березня 2026 року. У ньому взяли участь команда проєкту від Інституту розвитку міста Кривого Рогу та представники інших ключових підрозділів міста, міжнародні експерти, партнери. Важливо, що цей захід не обмежився обговоренням підходів чи презентацією концепцій. Його головною метою було сформувати спільне розуміння — що саме означає інтегроване відновлення для Кривого Рогу.
«Справжні зміни починаються на місцевому рівні. Саме на рівні районів ми можемо працювати з реальними потребами людей і формувати рішення, які мають довготривалий ефект», — зазначає директорка проєкту JGURA Рахель Фрайст-Хельд.
Ключовою відмінністю цього проєкту є те, що він не починається зі створення узагальненої стратегії, а одразу працює з конкретною територією. Для Кривого Рогу такою територією стала частина Саксаганського району, а центральним елементом — Сквер Пам’яті на вулиці Олексія Резніченка.
Це рішення не є очевидним і не є простим. Навпаки, воно свідомо обране як складне. Йдеться про простір, який має високе соціальне значення, сформовану активну громаду, але водночас несе в собі глибоку травму. Саме тут 4 квітня 2025 році сталася трагедія, що забрала життя 21 мирного мешканця, серед яких 9 дітей. Тому будь-яке втручання у цей простір виходить за межі традиційного проєктування.
У цьому випадку місто працює не лише з фізичним середовищем, а з питаннями пам’яті, довіри та сприйняття простору. Саме тому цей демонстраційний проєкт є соціальним за своєю суттю.
Він поєднує кілька складних завдань одночасно: створення безпечного і функціонального середовища, формування простору для життя і взаємодії, а також збереження і коректне інтегрування пам’яті про події, які відбулися на цій території.
«Ми говоримо не про окремий проєкт. Ми говоримо про нову культуру розвитку міста — культуру, у центрі якої знаходиться людина, її безпека та якість життя», — підкреслює перший заступник міського голови Євген Удод.
Такий підхід вимагає більше часу, більшої кількості консультацій, чутливості до різних позицій і досвіду мешканців. Він не дає швидких рішень і не дозволяє працювати за стандартними сценаріями.
Проте саме в цьому — його цінність.
В Україні поки що майже немає практики роботи з подібними просторами як з комплексними соціальними проєктами. Найчастіше відновлення зосереджується на фізичній інфраструктурі. Натомість цей проєкт ставить інше питання: як відновлювати середовище так, щоб люди могли знову відчувати його своїм.
«Міста відновлюються не тоді, коли відбудовані будинки. Вони відновлюються тоді, коли люди повертають собі відчуття простору як свого», — наголошує Євген Удод.
Важливу роль у цьому процесі відіграє Інститут розвитку міста Кривого Рогу, який забезпечує координацію роботи, взаємодію з партнерами й мешканцями та формування практичних рішень.
«Для нас відновлення міста – це не лише відбудова будівель. Це відновлення довіри, пам’яті та покращення якості життя людей. Ми не можемо змінити те, що сталося, але ми можемо змінити те, яким буде життя громади після цього. І саме в цьому ми бачимо справжній зміст інтегрованого відновлення – не просто відбудувати простір, а повернути людям відчуття майбутнього», — зазначає директорка Інституту розвитку міста Марія Червяченко Бурніс.
Підхід, який використовується в межах проєкту, базується на роботі з рівнем житлового району — так званого neighbourhood. Це дозволяє працювати з повсякденним середовищем людей, інтегруючи питання інфраструктури, соціальної взаємодії, безпеки, екології та доступності.
Перший воркшоп заклав основу для подальшої роботи: визначено спільне бачення, окреслено підходи до планування, розпочато формування операційної дорожньої карти та наступних кроків.
Попереду — складний процес: дослідження території, робота з громадою, розробка концепції, пошук рішень, які будуть одночасно чутливими, функціональними і сталими.
Але вже зараз очевидно, що цей проєкт виходить за рамки локальної ініціативи.
Він формує нову практику. І, можливо, саме такі проєкти стануть основою для справжнього і справедливого відновлення — не лише міського простору, а й довіри між містом і його мешканцями.
Відновлення — це не лише про те, що ми будуємо. Це про те, як ми пам’ятаємо. Про те, як ми повертаємо сенс просторам, які пережили біль. І про те, чи здатні ми зробити їх знову місцем життя. І якщо це вдасться — це буде означати значно більше, ніж реалізація одного проєкту. Це означатиме, що місто не просто відновлюється, а вчиться жити далі.
