Ініціатива створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) в Україні виникла не з урядових рішень, а з гострої потреби мешканців — ще у 1990-х роках, на тлі занепаду радянської житлово-комунальної системи.
Колапс старої системи
Після проголошення незалежності у 1991 році Україна успадкувала не лише старі будинки, а й застарілу модель їхнього утримання. Житлово-експлуатаційні контори (ЖЕКи), які раніше забезпечували мінімальний порядок у багатоквартирних будинках, почали стрімко втрачати державне фінансування. Це спричинило масову деградацію інфраструктури: у містах усе частіше протікали дахи, на сходових клітинах вибивалося скло, трубопроводи залишалися без ремонту роками.
Мешканці, ставши власниками квартир у приватизованих будинках, не мали жодного інструменту впливу на те, як обслуговується їхнє спільне майно. Люди мали право лише на свою квартиру, але не на під’їзд, дах чи двір. Це породжувало відчуття безпорадності, яке швидко переростало у суспільне невдоволення.
Самоорганізація як відповідь
У цій кризовій ситуації в окремих містах почали з’являтися перші ініціативи знизу. Активні мешканці об’єднувалися, щоб самостійно вирішувати побутові проблеми: ремонтували під’їзди, збирали гроші на заміну труб, домовлялися про прибирання, викликали майстрів. Такі групи створювали неформальні «домові комітети» — прообрази майбутніх ОСББ.
Головна ідея була простою, але глибокою: якщо будинок — це спільна власність, то і відповідальність за нього також має бути спільною.
Перші кроки до законодавчого врегулювання
Між 1994 та 1996 роками на рівні парламенту починаються перші обговорення необхідності створити нову правову модель управління багатоквартирними будинками. Досвід Польщі, Чехії, США та інших країн демонстрував: залучення мешканців до ухвалення рішень підвищує ефективність утримання житла і сприяє формуванню громадянського суспільства.
У 2001 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Він юридично закріпив механізм створення ОСББ та передав частину відповідальності за стан житла самій громаді мешканців.
Перші ОСББ: досвід міст
У 2000-х роках перші офіційні об’єднання співвласників почали з’являтися у Львові, Києві, Дніпрі, Черкасах, Одесі. Як правило, це були малі будинки, де мешканці добре знали одне одного, і де довіра між сусідами стала основним ресурсом. Успіх таких ОСББ залежав не лише від законодавства, а від рівня самоорганізації та готовності людей брати відповідальність.
Попри всі складнощі перехідного періоду, практика створення ОСББ стала важливим кроком до децентралізації і формування активних громад.
Висновок
Історія ОСББ в Україні — це приклад того, як навіть у складні часи суспільство здатне до самоорганізації. Ідея об’єднань не була спущена «згори», вона народилася знизу — як відповідь на виклики часу.
Саме завдяки ініціативі мешканців, які не чекали змін від влади, а самі почали діяти, в Україні сформувався новий підхід до управління житловим фондом — через співвласність, діалог і відповідальність.